Лента любой соцсети сегодня — это бесконечный поток эстетичных видео: кто-то пьет воду с лимоном на рассвете, кто-то клянется, что отказался от глютена и «очистил лимфу», а кто-то обещает плоский живот
“Get everything tested, just in case”—it sounds like a thoughtful approach, but in practice it often leads to two extremes: either a person spends half their salary on endless blood tests, or they see
«Здати всі аналізи про всяк випадок» — звучить турботливо, але на практиці часто призводить до двох крайнощів: або людина витрачає половину зарплати на нескінченні аналізи, або бачить у результатах лякаючі
«Сдать всё на всякий случай» — звучит заботливо, но на практике часто приводит к двум крайностям: либо человек тратит ползарплаты на бесконечные пробирки, либо видит в результатах пугающие «красные флажки»
When we were 20, we often treated our bodies as if they were indestructible. We could do the splits without warming up, sleep on a hard floor, or run a marathon after a year of sedentary work.
У 20 років ми часто ставилися до свого тіла як до невразливого ресурсу. Можна було без розминки сісти в шпагат, переночувати на твердій підлозі або пробігти марафон після року сидячої роботи.
В 20 лет мы часто относились к своему телу как к неуязвимому ресурсу. Можно было без разминки сесть на шпагат, проспать на жестком полу или сбегать марафон после года сидячей работы.
We’ve all done it: “just five more minutes” of scrolling through social media feeds in the dark turns into an hour of aimless scrolling. In the morning, we wake up exhausted, drink a liter of coffee, and
Ми всі так робили: «ще п’ять хвилин» у стрічці соцмереж у темряві перетворюються на годину безцільного скролінгу. Вранці ми прокидаємося виснаженими, випиваємо літр кави, а ввечері сценарій повторюється. Звучить знайомо?
Мы все это делали: «еще пять минут» ленты соцсетей в темноте превращаются в час бесцельного скроллинга. Утром мы просыпаемся разбитыми, выпиваем литр кофе, а вечером сценарий повторяется. Знакомо?
